Що змінить все?

Автор: Руслан Рамазанов, дизайнер.

Вирішувати екологічні проблеми можна по-різному. Один з кардинальних методів пропонує львівський дизайнер та екологічний теоретик Руслан Рамазанов. Він впевнений, що ніякі окремі зміни не покращать загальної ситуації. Люди просто мусять почати жити інакше

Проблема поверхні

Сучасна людина не зважає на стан екосистеми, бо це немодно, нецікаво і неприбутково. Таким є результат «успішної» заміни моральних цінностей на матеріальні. Звідси й недоцільний розподіл ресурсів та неправильне трактування вектора індустріалізації. Тільки за останні 20 років маємо тотальне забруднення суші та вод, вирубку лісів та винищення біологічних видів. Чи знаєте ви, що у Тихому океані вже формується сміттєвий континент? А звичайний підгузок буде розкладатися протягом 400 років?

Перелік екологічних турбот львів’ян невеликий: неприємний запах, Грибовицьке сміттєзвалище, гудрон (залишок, що утворюється у результаті перегонки нафти), викиди підприємств, забруднення води, вирубка лісів. Втім, це все – тільки поверхневе розуміння усієї ситуації. Людство, як медики, мусить боротися з причиною хвороби, а не тільки лікувати симптоми. Бо інакше проблеми з’являтимуться постійно. Чистота у місті не вирішить ситуації. Адже у просторі немає жодних меж, які б відділяли екологічно чисті території. Екологія – одна на весь світ. Проблема в одному місці породжує негаразди в іншому.

Бездіяльність міста

Дещо глобальний характер екології не знімає відповідальності з міст. У Львові та загалом у Західній Україні ще не створили і не підтримали жодної екологічної інновації. Наприклад, студенти НУ «Львівська політехніка» розробили новий різновид сонячних батарей, які відмовилися тестувати усі установи міста. Натомість будують ГЕС на кришталевих водах Карпат. До речі, експериментальний проект львівських студентів підтримали в Австралії. Таких прикладів безліч.

Екологічний стан міста впливає на його економічний розвиток.Від того, яке місто будуємо, які цінності підтримуємо, як про себе дбаємо, залежить рейтинг. Звідси – кількість гостей та інтереси інвесторів. Поки туристам достатньо тематичних ресторанів, владу міста мало цікавить екологія. Дійдемо до того, що вже не буде чим приваблювати. Занедбана архітектура, алкогольний туризм, систематичні порушення правил дорожнього руху, сміття на вулицях,– пропозиції для відвідувачів не найвищого соціального рівня.

Злочин без кари

Зараз можна «відкупитися» від будь-якого злочину. Що вже говорити про правопорушення, які навіть не передбачають відповідальності. Наприклад, вирубка лісів. Можна просто вирубати силу-силенну дерев, щоб на їх місці побудувати ще один житловий комплекс. Якщо ми продовжимо експлуатувати ресурси так, ніби завтра не настане, то так і буде.

«Майбутнє» вже давно стукає у наші двері, а ми настільки законсервовані, що не можемо собі дозволити зламати парадигму світогляду і стати на вектор експоненціального розвитку.

Електромобілі та сонячні батареї значно покращать ситуацію із забрудненням екологічної системи, та збережуть те, що вціліло внаслідок нашої ліні та байдужості. Великим кроком буде перехід до ресурсо-орієнтованої економіки.

Якщо ми імітуємо Європу, то давайте хоча б робити це правильно. Цілком імовірно, що згодом вони повторюватимуть за нами.

Підсумок

Конкретно зараз ми не несемо жодної відповідальності перед природою, але це не означає, що зможемо уникнути жахливих наслідків. Мусимо переглянути пріоритети в цінностях та відродити культуру, яка занепадає. Коли забудемо про власне споживацтво, тоді створяться умови безперешкодного ходу еволюції.

Руслан Рамазанов, дизайнер:

«Я створюю енергетичний дизайн. У своїй роботі використовую певні форми та співвідношення, які спостерігаю у природі. Молекула, комаха, тварина та навіть люди підпорядковуються закономірностям. Їх називають Золотими пропорціями чи Золотим січенням. Востаннє це досліджував Леонардо да Вінчі. На пропорціях побудовані усі споруди прадавніх цивілізацій, за цією технологією створені барельєфи храмів та скульптури правителів. Зараз навіть складно уявити глибину свідомості та рівень культури наших пращурів. Використовуючи у мистецтві ті ж пропорції, завдяки яким самі існуємо, відбувається певний резонанс між творінням та спостерігачем. Десь так моя робота пов’язана з екологією».