Львівщина: стратегії та бренди

 Автор: Андріан Фітьо

Стратегування територій – важлива складова управління як на місцевому, так і на державному рівнях. Сучасний життєвий простір надзвичайно стрімко і динамічно змінюється, ставлячи на порядок денний багато різноманітних альтернативних напрямків розвитку. Ще вчора ми дивилися новини по телевізору вагою понад 50 кг, приймаючи лише три телесигнали, а сьогодні маємо доступ до сотні каналів, тримаючи у руці невеличкий планшет.

 

ЄВРО-2012: два кроки вперед чи три назад?

Прийняття правильного, багатокритеріального рішення в умовах сьогодення – це вже більше мистецтво, ніж наука. Невелика похибка може бути ключовою і непоправною. Не даремно ж з’явився такий напрям як «теорія катастроф». У сотні, як що не у тисячі разів зросла вартість наслідків від прийнятої чи відхиленої конкретної альтернативи. Найближчий приклад – проведення ЄВРО-2012 в Україні і, як наслідок, будівництво стадіону у Львові, вартість якого орієнтовно наближується до астрономічної цифри у три мільярди гривень. Тепер вже лунають думки вголос щодо знесення споруди, експлуатація якої приносить лише збитки. З іншого боку, на Львівщині понад 700 зафіксованих несанкціонованих сміттєзвалищ і в десятки разів більше – не облікованих. На Львівщині щорічно утворюється близько 650 тисяч тонн твердих побутових відходів. Щоб уявити цю масу, проведемо умовний експеримент, де односантиметровим шаром можна покрити площу Львова! Таке надзвичайно надмірне навантаження негативно впливає не лише на здоров’я та тривалість життя мешканців, але і глобально на навколишнє середовище загалом. Ціна вирішення питання? Не так вже й багато у порівнянні зі стадіоном, оціночно – 2 млрд грн. Крім того, футбольну арену будували фактично за державні кошти, як кажуть у народі, за допомогою друкарського станка. Схема приблизно така: уряд в особі Міністерства фінансів здійснив емісію облігацій, а Нацбанк за надруковану гривню викупив ці цінні папери, даючи уряду «живі гроші». Рано чи пізно їх потрібно буде повернути і провести погашення облігацій. Зрозуміло, спадкоємцем боргу буде Львів, тобто його мешканці. Виникає ще одне запитання: а чому прийняття таких стратегічних рішень не зробити публічними, не порадитися з громадою, щоб обрати найкращий вектор розвитку? Якщо відкрито, публічно поставити на шальки терезів з одного боку арену, а з іншого – вирішення проблеми утилізації твердих побутових відходів, то ще не відомо, як би розділилися думки громадян. Футбольне свято можна відкласти, а от втрачене здоров’я вже не повернеш.

Можна ще більш прискіпливо підійти до розміщення самого стадіону. Прийняття рішення про подачу заявки від України на проведення ЄВРО-2012 відбулося у 2005 році. Було вдосталь часу для розгляду питання про перенесення аеропорту поза межі міста – можливо, у Черляни чи у Стрий. І у підсумку, замість злітно-посадкової смуги, обмеженої спорудами, комунікаціями та іншими об’єктами, яку маємо тепер, була можливість отримати місце під новий стадіон, і велику кількість землі для новобудов. Але сьогодні це лише думки вголос. На той час про це навіть чути не хотіли у високих кабінетах.

 

Туристична Мекка та культурна столиця України

Наступне – декларація «Львів – туристична Мекка та культурна столиця України». Щоб це визначити, міські чиновники ходили ледь не за тридев’ять земель. Запрошували іноземних фахівців, щоб розробити той чи інший туристичний проект, транспортну схему та ще купу всього. І де результат? Звичайно, він є – через центр міста тепер майже неможливо пройти. І це у будній день, не говорячи про вихідні. На перший погляд у цьому нічого поганого немає. Заробляють магазини, заклади харчування, музеї, туристичні компанії. Але з іншого боку, можна забути про Львів як про затишне місто для самих мешканців. Місто не безрозмірне. Орієнтація на масового туриста, а відтак великий наплив приїжджих, негативно впливає на соціокультурне середовище міста. Можна говорити про незворотну ентропію культурної матриці древнього граду.

Якщо бути ще більш відвертим, то фінансовій кризі, що накрила ледь не всі економіки світу, ще далеко до завершення. Ходять чутки, що все тільки починається. До того ж, усі були свідками того, як першими попадали, і досі перебувають у важкому стані, периферійні країни Європейського Союзу, економіки яких значною мірою зорієнтовані на туристичну галузь. А це і Португалія, і Греція, й Італія з Іспанією. Якщо взяти до уваги певну інерцію економіки України, то зрозуміло, що недалеко той час, коли туристичний бізнес накриє і у нас.

Можна навести як приклад ще одну країну – Японію. Після оголошення капітуляції та припинення військових дій у 1945 році сказати, що економічне життя тут було відсутнє – не сказати нічого. Але на найвищому рівні прийняли ключові рішення підтримувати лише власні консалтингові компанії, і справа зрушилася. Правда не обійшлося без іноземних консультантів, переважно американських, що власне і надавали послуги місцевим аналітикам, які вже, у свою чергу, виводили у світ японські бренди. Тепер це глобальні корпорації з філіями у різних куточках планети. Отже, висновок один – розвивати та вкладати ресурси потрібно у власних фахівців, при цьому, уникнувши іншої крайності – перетворення тієї ж мерії чи обласної адміністрації у консалтингові центри з «послугами» сумнівної якості. У чиновників та представників органів місцевого самоврядування зовсім інші функції. Чому б частину аналітичної роботи не віддати на аутсорсинг на конкурсних засадах?

 

Управління і кібернетика

Наука про управління територіями має глибинне коріння, що сягає часів Платона і Аристотеля, огинаючи знамениту енциклопедію Анрі Ампера, який ототожнив політику і кібернетику як мистецтво управління державою, демографічну теорію Мальтуса, кібернетику Ноберта Віннера та багатьох інших класиків. Ми ж зупинимося на новітній історії, яка розпочинається з того, що у 1968 році зустрілися «батько» системної динаміки Джей Форрестер та колишній мер Бостона Джон Коллінз, які згодом підготували чудову спільну наукову працю «Динаміка міста». Щоб довго не заглиблюватись у деталі, суть така: місто розглядається як «жива» соціоекосистема з усілякими зворотними зв’язками. Цю працю та досвід взяли за основу в знаменитій доповіді Римському клубу «Межі росту», яку підготував Денніс Медоуз у 1972 році. Пізніше, у 1992-му, ООН рекомендувала її як орієнтир, як настанову у підготовці стратегій сталого розвитку. Тобто, стратегія міста чи області – це цілком серйозний, із науково орієнтованим підходом документ.

 

Біном 5 ЦЛ

Дотримуючись традицій надавати гучні назви футуристичним проектам, щось спробуємо зробити і ми. Отже, проект «Біном 5 ЦЛ» або «Формула 5 цілей синергетичного інтелектуального розвитку Львівщини». Власне, Львівської області, а не лише Львова. Ці поняття мають бути нерозривними і неподільними, розглядатись як єдине ціле.

Беручи до уваги сучасні віяння та тенденції у підходах до формування стратегій розвитку з орієнтацією на створення інтелектуальних продуктів з високою доданою вартістю, можна прогнозувати наступні вектори поступу Львова та області.

 

Ціль перша: Львівщина – центр ділового туризму

Від того, як відбудеться офіційна урядова чи ділова зустріч, переговори, презентація масштабного проекту, може залежати доля тисяч людей, фінансового контракту або розвиток цілого регіону.

Діловий туризм – це сучасна форма організації міжнародного та бізнесового спілкування, метою якого є здійснення ефективного і дієвого діалогу у відповідних умовах.

Саме поняття Business Travel або «діловий туризм» – досить нове, навіть за сучасними мірками. На Заході діловий туризм почав стрімко розвиватися у 80-х роках минулого століття і зараз вважається надзвичайно прибутковим бізнесом.

В Україні цей вид туризму практично не розвинутий. Наявні історичні, культурні та рекреаційні ресурси Галичини – сприятливе середовище для формування такого потужного бренду під назвою: «Львів – центр ділового туризму та партнерства». За висновками західних та вітчизняних експертів, доходи від відвідувань певної території з бізнесовою метою значно перевищують доходи від звичайного туризму, при умові ефективної організації. Витрати ділової людини у 4-5 разів перевищують витрати звичайного туриста. Варто зазначити, що половину своїх доходів авіакомпанії за кордоном отримують, власне, від бізнесової людини, і стільки ж отримують готелі. Принаймні це запорука завантаження трафіком львівського аеропорту та терміналу.

Діловий туризм – це відвідування міжнародних виставок, участь у семінарах, конгресах, конференціях, симпозіумах, проведення корпоративних нарад, корпоративних тренінгів та навчань, зборів акціонерів, зустріч партнерів, обмін досвідом. Це доступний та швидкісний зв`язок, зручні конференц-зали та зали, готелі бізнес-класу, заклади харчування з відповідною атмосферою та навченим персоналом, якісні дороги. Тобто, сервіс на вищому рівні.

 

Ціль друга: Львівщина – фінансово-інвестиційний центр

Сталий розвиток будь-якої країни, в першу чергу, залежить від стану її фінансової системи. Власне, це барометр економіки і одночасно той важіль, діючи на який можна прискорити або сповільнити процеси якісних соціальних, екологічних, інституційних перетворень.

В економічному житті держави фінанси є досить складним явищем. Без них не здійснюється перерозподіл внутрішнього валового продукту, який виступає головним об`єктом фінансових відносин. З одного боку, суб`єктом цих відносин є держава, а з іншого – населення і підприємницькі структури. В країнах з розвинутою економікою структура фінансових взаємозв’язків формувалась впродовж століть і сягає раннього Середньовіччя.

Одним з важливих елементів фінансової системи, за допомогою якого і здійснюється перерозподіл капіталу, є високоорганізований фондовий та фінансовий ринки. Формування бренду Львівщини як фінансово-інвестиційного центру – життєво необхідний вектор подальшого поступу, відправна точка переходу від ручного управління економікою до конкурентоспроможної, адаптивної, самоорганізуючої системи із залученням інвестицій.

Кінцева мета – повноцінна фондова біржа, серце та кровоносна система української економіки.

 

Ціль третя: Львівщина – центр чистого виробництва та інноваційних технологій

Основним пріоритетом розвитку промислового потенціалу Львівської області мав би стати розвиток у сфері науково-дослідних інноваційних технологій та чистого виробництва. Будь-яке ефективне управління повинно зосереджуватися на територіях локального характеру.

Створення центрів чистих виробництв та інноваційних технологій є однією з вимог концепції сталого розвитку. Основним завданням цієї концепції, яка пропагує задоволення потреб сьогоднішнього і майбутніх поколінь, є зміна виробничих процесів, що споживають ресурси, виробляють відходи і продукують забруднення більше, ніж екосистема може переробити і нейтралізувати. Концепція чистого виробництва у міжнародному масштабі була проголошена на конференції у Ріо-де-Жанейро в 1992 році і рекомендована для включення до стратегії сталого розвитку як бажана в узгодженні нагальних потреб захисту довкілля та економічного розвитку.

 

Ціль четверта: Львівщина – культурно-мистецький центр

У широкому значенні культура – це сукупність як матеріальних, так і нематеріальних цінностей. У нашому розумінні це соціально-культурна матриця, в якій поєднуються норми поведінки, моральні цінності, етичні моделі, інтелектуальні надбання, що перейшли у спадок від минулих поколінь та узагальнюються у архітектурі, витвори мистецтва.

Розвиток Львівської області як культурно-мистецького середовища характеризує всю сукупність властивих нашому суспільству культурних цінностей, звичаїв і звичок, які необхідно враховувати при розробці стратегії. Львівська область розглядається як скарбниця національних ідей та культури, економічний, освітній та культурний центр Західної України.

Ціль п’ята: Львівщина – освітній, науковий та спортивний центр

Львівська область – центр науково-освітніх та спортивних досягнень розглядається як стратегічний ресурс покращення людського життя, забезпечення національних інтересів, зміцнення авторитету і конкурентоспроможності області на рівні держави та на міжнародній арені.

Освіта, наука і спорт – цю ціль можна сміливо ставити на перше місце. Це стратегічна основа розвитку особистості, суспільства, нації й держави, запорука майбутнього, найбільш масштабна і людиноємна сфера суспільства, його політичної, соціально-економічної, культурної, наукової і спортивної організації. Такий напрям є засобом відтворення й нарощування інтелектуального, духовного потенціалу народу, виховання патріота і здорового громадянина, а також дієвим чинником модернізації суспільства, зміцнення авторитету держави на міжнародній арені.

У Львівській області повинна стверджуватися стратегія прискореного, випереджувального розвитку освіти і науки, фізичних, інтелектуальних, моральних, спортивних та інших сутнісних сил особистості, які забезпечують самоствердження і самореалізацію особи.

Розвиток освіти, науки і спорту є найголовнішими умовами утвердження України на світовому ринку високих технологій. Розвиток Львівської області як науково-освітнього та спортивного центру є головною передумовою виведення області на позитивний імідж та достатній конкурентоспроможний рівень.

РІА-Львів, № 40