Переглянути
Найсвіжіший номер
журналу "РІА-Львів"!

Шандор Варга: «Футбольний агент повинен бути непомітним»

Шандор Варга – відомий футбольний агент, зосереджений на грі українських футболістів. Серед його клієнтів такі гравці як Ротань, Безус та Назаренко. Це єдиний агент, який не підписує контракти зі своїми клієнтами, будуючи кар’єру на довірі. Часто приїжає до Львова тільки через те, що любить це місто. Запорукою свого успіху вважає дружину та доньок

- Як Вам вдається підтримувати себе у формі?

- Мені стає страшно, коли усвідомлюю, скільки мені років. У мене дві доньки: одній 26 років, іншій 27. Вони завжди говорять, щоб я себе беріг. Насправді я не відчуваю ці роки і нічого не роблю для того, щоб тримати себе у формі. У мене дуже хороший апетит і жодних дієт. Так Бог дав, що я добре себе почуваю і маю відповідний вигляд, жодних секретів.

- Як проводите вільний від роботи час?

- У мене є благодійний фонд, який займає багато вільного часу. Маю також невелике сімейне володіння на Закарпатті. Там у мене коні, вівці і, звичайно, ж чудова природа – це одне з улюблених місць, де я люблю відпочивати із сім’єю та друзями. Коли тепло, то сплю на сіні, ближче до рідного коріння, до природи.

- Часто вдається їздити на такий відпочинок?

- Останнім часом доволі часто. Для мене це своєрідне заспокоєння.

- Любите Львів? У Вас є тут улюблені місця?

- Львів – це моя перша любов. У 17 років я зробив крок у доросле життя на вулиці Костюшка, 11 – вступив до Львівського університету фізичної культури. Коли приїхав вчитися, зняв квартиру із виглядом на пам’ятник Міцкевичу. Також улюбленими місцями залишаються площа Ринок, фонтан «Нептун» та й узагалі весь центр. Зараз ми зі збірною живемо біля красивого парку Франка.

- Як ставитеся до львівських дівчат?

- Вони гарні, відношусь до них позитивно і з повагою. В житті біля мене було більше жінок, ніж чоловіків. Вони мене завжди любили і розуміли. Це моя мама, дружина, доньки. І у Львові, звичайно, у мене було дуже багато друзів-дівчат, яких я досі пам’ятаю і часто згадую.

- Перше кохання теж зустріли у місті Лева?

- Якось ми із друзями у мене на Закарпатті згадували Олену… У нас була міцна дружба і велика любов. Олена брала участь у змаганнях з потрійних стрибків, і я передбачив, що вона виграє і поб’є усі рекорди. Так і сталося. Оленка вийшла заміж, і я теж одружився. Ми 20 років не спілкувалися. І от мої друзі з університету сказали, щоб я їй зателефонував. І знаєте, я набрав її номер, поставив на гучномовець. Це була перша година ночі. Відповів, звичайно, сонний голос. Я розказав, що сиджу із другом по університету, якого вона також знає. Запитав, чи вона нікого не розбудить, все-таки ніч. Відповіла, що ні, чоловік лежить поруч, але все про мене знає. Вона дуже втішилася цьому дзвінку. Так прекрасно, коли такі моменти можна пронести через 40 років і все рівно відчувати радість. Це і є напевно те, заради чого варто жити. Це почуття та емоції.

- Жінки на футбол впливають?

- Звичайно, жінки впливають на все більше ніж чоловіки. Вони сильніші, ніж ми,  розумніші і, звичайно. красивіші. Жіночий вплив на світ сильніший, ніж чоловічий, при чому, будь-який вплив.

- Тепер повернімося до футболу…

- Ех, як не хочеться після кохання до футболу (сміється)… Але маю вам зізнатися, що футбол – це і є моя перша любов ще з п’яти років. Це те, чим я живу. Мені вдалося утримувати свою сім’ю, залишати гроші на благодійність, займатися улюбленою справою і все це поєднувати одночасно. Якщо ми вже заговорили про футбол, то хочу сказати, що у мене було три спроби зачепитися у цій справі. Я хотів стати кращим футболістом, кращим тренером і футбольним агентом. Перші дві спроби не найвдаліші, але із третьою, я вважаю, цілком вдається впоратись.

- У чому особливості роботи футбольного агента?

- Футбольний агент повинен бути непомітним. Це моє кредо. Він як хороший суддя: матч закінчився, а всі мовчать про нього, ніби його там і не було взагалі.

- Ви не підписуєте з футболістами жодних контрактів, а працюєте на чесному слові. Настільки довіряєте володарям м’ячів?

- Ну так, мені треба платити тільки, якщо є бажання це робити. Ну от, якщо ви зараз вип’єте смачний чай, ви ж залишите чайові. За таким принципом я і працюю все своє життя.

- Чи вважаєте складним футбольний бізнес і чи було таке, що Вас «кидали»?

- Дуже важкий, і дійсно, дуже багато неприємностей у цьому бізнесі. Дуже багато грошей і дуже багато людей, які прийшли у цей бізнес, тільки для того, щоб заробити. Не такі, як я, що з 5 років про футбол тільки і мріяли, а просто линули туди, де крутяться божевільні гроші. Трансфер футболіста може складати півмільйона. Футболісти заробляють у тисячу разів більше, ніж хірурги, які рятують людям життя. Це несправедливо. Зараз триває своєрідне очищення від бруду. Я впевнений, якщо Леонелю Мессі перестануть платити і заборонять грати у футбол, то він почне платити, щоб йому дозволили. Бо я бачу що він цим живе, а таких, на жаль, одиниці. Футбол рахується у такий фінансово нездоровий бік, з яким зараз намагаються активно боротися.

- Наскільки серйозно вплине «Fair Play», що його вводить ФІФА на футбол в Україні?

- Думаю, що дуже серйозно, і сподіваюся на це. Бачите, зникла така команда як ФК «Кривбас» з Кривого Рогу. Це була одна з найцікавіших команд. Там у мене був гравець, який зараз у Львові. Прикро, бо хороший тренер був, хороша команда, хороший колектив, грали у хороший футбол. Але через те, що немає фінансового порядку, команда пропала.

- Як охарактеризуєте ситуацію із «Карпатами»?

-  Коли я сюди тільки приїхав, це була одна з найкращих команд СССР, яка виграла Кубок Радянського Союзу. Я пам’ятаю повні трибуни на «Україні». Такий підйом був! Шкода, що ця команда зараз у такому стані. Я думаю, проблема також і у тому, що нема належного фінансування.

- Скільки у Вас зараз клієнтів? Хто вони?

- У мене їх небагато, десь 9-10. З відомих це Назаренко, Руслан Ротань, Безус. Зараз дуже багато тренерів, тому що гра закінчується і починається новий етап у футболі. Лужний, Ребров, Гусін – вони своє вже відіграли,але я надалі із ними працюю. У нас добрі відносини, я їм допомагаю. Є і зовсім молоді хлопці, в яких я вірю. Один з «Таврії», якому 18 років, і його одноліток з Волині. Поки що вони нікому не відомі, але хочеться наголосити, це тимчасово.

- Виходить, що усі ваші клієнти з України. Чому так склалося?

- Я не хочу летіти ні в Бразилію, ні в Африку, ні в Аргентину… Я сконцентрував свою роботу на Україні і вірю у тих, з якими працюю.

Тетяна Онишкевич

«РІА-Львів», № 39